Яка дія актиноміцину D?

Актиноміцин D – відомий антибіотик групи актиноміцинів, який проявляє висока антибактеріальна і протипухлинна активність. Актиноміцин D широко використовується в клінічній практиці з 1954 року як протипухлинний препарат для лікування багатьох пухлин, а також є корисним інструментом у біохімії та молекулярній біології.

Актиноміцин D (ActD) є протипухлинним засобом, який пригнічує синтез РНК шляхом зв'язування із залишками гуаніну та інгібування ДНК-залежної РНК-полімерази [15,16]. ActD є відомим ДНК-взаємодіючим блокатором транскрипції з протираковою активністю [17,18], який діє як цитотоксичний індуктор апоптозу проти пухлинних клітин [16].

Актиноміцин D є інгібітором транскрипції, який вбудовується в ДНК. Актиноміцин D утворює дуже стабільний комплекс з ДНК, запобігання розкручування подвійної спіралі ДНК, таким чином пригнічуючи активність ДНК-залежної РНК-полімерази.

Актиноміцин Д індукує загибель клітин за допомогою апоптоз-залежних і незалежних механізмів. Попередні дослідження демонструють, що низькі дози актиноміцину D стабілізують p53 шляхом інгібування MDM2 [24]. Накопичення р53 внаслідок інгібування MDM2 призводить до зупинки клітинного циклу та/або апоптозу [29].

Інгібітори синтезу РНК, такі як актиноміцин D, 2-меркапто-1-(бета-4-піридилетил)бензімідазол і кордицепін прогресивно пригнічують ініціацію синтезу білка в інтактних клітинах ссавців з ядром незалежно від їхнього впливу на синтез мРНК.

ДНК Актиноміцин D (ActD) (рис. 1) є потужним протипухлинним препаратом. ActD пов’язує до ДНК шляхом інтеркаляції його феноксазонового кільця на етапі GpC таким чином, що два циклічні пентапептиди препарату розташовані в малій борозенці ДНК (1, 2).