У чому полягала криза на Балканах у 19 столітті?

Балканська криза почалася в 1874 році. Боснія і Герцеговина повстали проти османського панування, початок Першої балканської кризи. Коли Туреччина відмовилася реформувати свою структуру управління, 30 червня 1876 року Сербія оголосила війну Османській імперії.

Це означало, що коли підтримувана Сербією організація вбила ерцгерцога Франца Фердинанда Австрійського, реформаторсько налаштованого спадкоємця австро-угорського престолу, спричинивши липневу кризу 1914 року, конфлікт швидко загострився і вилився у Першу світову війну.

Боснійська криза, також відома як Анексійна криза (нім. Bosnische Annexionskrise, тур. Bosna Krizi; сербсько-хорв. Aneksiona kriza, Анексіона криза) або Перша балканська криза, спалахнув 5 жовтня 1908 року, коли Австро-Угорщина оголосила про анексію Боснії та Герцеговини, території, що раніше входили до…

Сербсько-турецька війна, (1876–78), військовий конфлікт, у якому Сербія та Чорногорія воювали з османськими турками на підтримку повстання в Боснії та Герцеговині та, у процесі, посилили балканську кризу, яка завершилася російсько-турецькою війною 1877–78 років.

Балканські війни були дві війни, які відбулися на Балканах у 1912 і 1913 роках. Чотири балканські держави перемогли Османську імперію в першій війні; одна з чотирьох, Болгарія, зазнала поразки у другій війні. Османська імперія втратила майже всі свої володіння в Європі.

Народ Балкан вимагав своєї свободи та політичних прав. Балкани хотіли захопити більше територій, і це призвело до сили суперництва. Європейські держави конфліктували, оскільки інші країни, такі як Англія, Росія, Німеччина та Австро-Угорщина, хотіли захопити Балкани.