Що таке пластика в неврології?

Пластичність нейронів є здатність нейронів модифікувати відповіді на вхідні стимули внаслідок попередньої діяльності. У цьому процесі провідну роль зазвичай відіграє синаптична пластичність, але вихід нейронів також модифікується власними струмами, які також виявляють кілька форм пластичності.

Нейропластичність або пластичність мозку визначається як здатність нервової системи змінювати свою діяльність у відповідь на внутрішні або зовнішні стимули шляхом реорганізації своєї структури, функцій або зв'язків.

Приклади нейропластичності включають зміни ланцюга та мережі, які є результатом вивчення нових здібностей, отримання інформації, впливу навколишнього середовища, вагітності, споживання калорій, практики/навчання та психологічного стресу.

Пластичність мозку відноситься до здатність мозку змінювати структуру та функції. Досвід є основним стимулятором пластичності мозку у таких різноманітних тварин, як комахи та люди.

Неймовірна здатність мозку змінювати свою структуру та функції у відповідь на сенсорні порушення або травми відомий як нейропластичність. Нейропластичність дозволяє мозку пристосовуватися до змін сенсорного введення, що важливо для таких завдань, як скоординований рух і сенсомоторна інтеграція.

Дезадаптивна пластичність: Хоча нейропластичність може бути корисною (тобто відновлювати функції), вона також може бути шкідливою. Дезадаптивна пластичність — це коли зв’язок, створений у мозку, викликає анормальні або негативні симптоми.