Який приклад інформаційної політики?

Інформаційна політика часто відіграє суперечливу роль. Наприклад, Закон про свободу інформації 1966 року вимагає відкритого доступу до внутрішньої урядової політики та документів. Патріотичний акт, з іншого боку, дозволяє державним установам втручатися в приватне життя, одночасно блокуючи доступ до державної інформації.

Інформаційна політика є набір керівних принципів, правил і законів, які визначають, як інформація може зберігатися, надаватися та використовуватися. Дослідження політики за своєю природою є складними, багатовимірними, і їх можна досліджувати за допомогою ряду теоретичних основ.

Наприклад: Організації охорони здоров’я в США повинні дотримуватися суворих правил захисту даних, встановлених HIPAA. Фінансові установи повинні дотримуватися стандартів PCI DSS, SWIFT CSP, SOX тощо. Компанії-виробники мають відповідати стандартам ISO 27001 та деяким іншим стандартам відповідності, щоб захистити дані своїх клієнтів.

Приклади питань, які вирішуються державною політикою, включають: охорона здоров'я, кримінальне правосуддя, права на зброю, імміграція, репродуктивні права, вживання наркотиків, освіта та готовність до катастроф.

Приклади категорій ІТ-політики включають: політика реагування на інциденти або політика контролю доступу. Політика управління інформацією, наприклад політика збереження та знищення записів. Політика керування даними, як-от політика основних даних, політика класифікації даних або структура чи політика спільного використання даних.

Інформаційна політика – це сукупність усіх публічних законів, правил і політик, які заохочувати, перешкоджати або регулювати створення, використання, зберігання, доступ, передачу та розповсюдження інформації.